$623 млрд — ціна місяця війни для Путіна. Військовий експерт проаналізував, на скільки ще РФ вистачить грошей.
Ще місяць-два бойових дій такої інтенсивності, як зараз, і армія агресора не матиме фінансів, — військовий експерт Віктор Кевлюк.
За місяць війни росіяни витратили на бойові дії майже у два рази більше, ніж американці у В’єтнамі. Про це та інші гроші війни НВ поспілкувався з Віталієм Кевлюком, експертом Центру оборонних стратегій та полковником запасу з бойовим досвідом.
— Як можна оцінити витрати країни-агресора на військові дії?
— Місяць війни проти України обійшовся РФ в $600 млрд. Але це ще не все. Перед війною, тривалість якої [росіянами попередньо] оцінювалася в 72 години, було проголошено про виплати кожній родині загиблого військовослужбовця 7,4 млн. рублів одномоментно, та ще 5 млн. декількома виплатами, а кожному пораненому — 3 млн. рублів. Все це цілком могло бути покрито бюджетом МО виходячи з мінімальних втрат, які їм вбачалися на етапі планування вторгнення.
Якщо взяти число вбитих/поранених, що оприлюднює наш Генштаб (вважаю, що він сильно не помиляється), то боржок кремлівської банди перед окупаційним контингентом та його родичами становить $3,5 млрд (200 млрд. рублів родинам загиблих та 144 млрд рублів — пораненим).
Знищена нами бойова техніка західними експертами оцінена в $6 млрд. Додаємо $20 млрд на операційні витрати (ремонт, запчастини, пальне, тощо). В цілому десь $623 млрд за один місяць. Для усвідомлення розміру цієї цифри: міжнародні резерви центробанку РФ станом на 18 лютого 2022 року склали $643,2 млрд. Якщо коротко, то ЗСУ — потужний економіко-фінансовий фактор міжнародного масштабу.
— 26 березня російські окупанти запустили по Україні в одну мить щонайменше 70 ракет. Видання The Insider підрахувало, що загальна вартість цих ракет сягає $340 млн прямих виробничих видатків, а разом із логістикою доставки до кораблів ЧФ — до $500 млн. Доволі яскравий приклад витрат.
— Ракетний удар має сенс, коли: а) ефект, що досягнутий, сприяє вирішенню оперативної (стратегічної) задачі операції; б) знищено ціль, вартість котрої співставна з витраченою на удар кількістю ракет; в) ракети застосовані масовано. Ми спостерігаємо якесь незрозуміле шоу: удар ВМФ США по сирійській базі Шампат — 56 ракет в залпі; удар ВКС [військово-космічних сил] РФ по авіабазі Кульбакино — 5 ракет, по Вінниці – 8 ракет. Чи то реклама російської зброї, чи декларація «диви, що в мене є!» — визначитися важко. Толку від ракетних ударів по інфраструктурі небагато. Удари по позиціях радіотехнічних військ (РТВ), протиповітряної оборони (ППО) — інша справа: якби ми не маневрували, мали б набагато гіршу ситуацію в небі. А так чверть літаків і вертольотів угруповання вторгнення росіян збиті.
— А як витрачались гроші під час інших великих війн сучасності? У В’єтнамі або в Іраку?
— Загальні оцінки наступні: витрати на ведення регіонального конфлікту середньої або низької інтенсивності становлять $1 млрд. на добу (до 10 млн. постраждалого цивільного населення). Основна складова витрат — пальне, друга складова — виплати військовослужбовцям, третя — виплати родинам загиблим та особам, що були поранені та/або отримали інвалідність. Далі йдуть боєприпаси, запчастини та матеріали, медична допомога. За оцінками Forbes, один день бойових дій контингенту США в Афганістані коштував $300 млн.
У цінах 2019 року вартість війни США в Перській затоці склала $116,6 млрд. (за 7 місяців), війна в Кореї – $389,8 млрд (за 37 місяців), у В’єтнамі – $843,6 млрд (17 років 9 місяців), друга Іракська компанія — $1,01 трлн (7 років 5 місяців)
За даними російської «Независимой газети», п’ятиденна війна проти Грузії коштувала РФ приблизно 12,5 млрд рублів ($520 млн), щоденні витрати — 2,5 млрд рублів ($104 млн). Витрати РФ на добу бойових дій в Україні оцінюються в $20 млрд.
— На скільки росіянам ще вистачить грошей, якщо вони продовжать їх витрачати так, як зараз?
— Витрати ЗС РФ за перші 30 діб боїв ($600 млрд.) співставні з обсягами золото-валютних резервів РФ. Суто з фінансової точки зору та з урахуванням наростання кризових явищ, в наслідок санкцій бойові дії такої інтенсивності РФ зможе вести місяць-два, а якщо переведе конфлікт в стадію низької інтенсивності – ще до двох місяців.
— Cкільки часу РФ потрібно, щоб відновити свій військовий потенціал?
— Це надто серйозне питання, яке потребує залучення світових дослідних центрів у галузі проблем війни та миру. Якщо дуже грубо і приблизно, то на прикладі танків це виглядає так: можливості РФ по виробництву танків — 80 машин на рік. Втрати танків у росіян в Україні – 597 машин. 597 поділити на 80 вийде 7 років. Слід врахувати, що потенціал має складову розвитку, тобто переозброєння на більш нові зразки та накопичення озброєння в непорушних запасах. Суто з танкової точки зору можна говорити про 8−10 років.
— РФ втратила багато генералів та інших високого рангу, як казали — найбільш досвідчених. Як швидко їм знайдуть заміну?
— Посада та досвід не завжди передбачають наявність одне одного. Втрата 7 генералів не є проблемою, адже кожен має по 2 заступники, які готові замінити загиблого наступної миті. Підготовка командувачів вищого рівня — процес тривалий, але формується відповідний кадровий резерв. Слід зауважити, що загиблого командувача 35-ї армії замінив командувач Східного військового округу РФ, що слід розглядати як покарання для останнього за неспроможність його підлеглих виконати бойове завдання, поставлене перед 35-ю армією під Києвом.
— А щодо особового складу? А саме — по втратам серед найбільш боєздатних частин?
— Така постановка питання не є коректною. Для створення угруповання для проведення операції в Україні створювалися БТГр [батальйонно-тактичні групи — до 1 тис. вояків з технікою] зі складу всіх без винятку військових частин Сухопутних військ ЗС РФ. Слід розуміти, що у мирний час військові частини утримуються на штатах мирного часу, які відрізняються від штатів воєнного часу (повні штати) іноді досить суттєво. Також слід враховувати, що залежно від призначення і завдань військові частини можуть мати різну укомплектованість: у десантних, морської піхоти, спеціального призначення військових частинах укомплектованість вища і може становити 75−80% від повного штату, в інших — від 30 до 70%. Тобто перші готові до виконання всього спектру бойових задач як у мирний, так і воєнний час, а інші потребують доукомплектування.
Аналіз розвідувальної інформації показує, що перша категорія військових частин склала резерви угруповань або діяла в складі авангардів та повітряних десантів, друга склала головні сили. Друга категорія формувала БТГр з числа розгорнутих у мирний час батальйонів, доукомплектовуючи їх особовим складом з інших підрозділів. Боєздатність таких БТГр від самого початку не повна. Повтор такого способу комплектування ще раз призведе до формування нових БТГр з ще меншою боєздатністю, — подібно до того, як на ксероксі робити копію з копії.
— Трохи про якість. Правда чи ні, що в Гостомелі та Бучі засів досить елітний десант РФ?
— Тривалий час, аж від дня їх створення в 70-і, культивувався міф про обраність десантників, надздібності і все таке інше. Всім зрозуміло, що армія не може відрізнятися від суспільства, котре є її джерелом комплектування. Коли з 10 кандидатів 4 непридатні до військової служби за станом здоров’я, ще 4 придатні обмежено, звідки взяти «істинних арійців»? ВДВ [«воздушно-десантные войска»] РФ дислоковані в не найбільш великих адмінцентрах. Тобто, можливості здобуття освіти там — ну, такі собі. Купа полонених [захоплених українцями] – це 9 класів, профтехосвіта. Я поки не зустрів в цій категорії жодного контрактника-випускника ВНЗ. Тобто підґрунтя для нібито «крутизни ВДВ» відсутнє прямо на нульовому рівні. Далі – підготовка: дещо інтенсивніша. Але діяти на навчаннях по сценарію та діяти в реальній обстановці – різні речі.
Що маємо? Частини ВДВ РФ утримувалися у достатньо розгорнутому вигляді, що давало їм можливість за нормального фінансування проводити більш-менш прийнятну підготовку. Досвід застосування: в усіх конфліктах, починаючи з 1994 року, ВДВ РФ виконувало роль елітної піхоти та нічим особливим себе не проявило, воюючи із завідомо слабшим противником. «Досягнення» — дії 331 ПДД [парашутно-десантної дивізії], 98 ПДД під Іловайськом.
На тлі решти армії РФ вони виглядають крутими. На фоні армії, яка 8 років воює, — бліда тінь: розгромлені всюди, де появилися.
Бiльше новин читайте на нашому каналi в TELEGRAM
